tocaor_lviv

• Початок занять у школі «La Flamenca de Lviv»
• Нові пеньї
• Початок роботи з організації фестивалю “Fandango de Ucrania-2012”

Традиційно, раз на рік я пишу про концепцію фестивалю – для старих та нових учасників. Просто щоб нагадати «що, чому і як». Саме слово «фестиваль» кожна людина сприймає по-своєму. Не існує універсально визначеної структури фестивалю – кожен захід має свою специфіку, мету та концепцію. Тому для того, щоб не виникало питань стосовно фестивалю «Українське фанданго», в тому числі – й у контексті інших фестивалів, з задоволенням пишу ще раз – що у нас є, що у нас буде, а чого не буде ніколи.
 
ЩО У НАС Є
У нас є некомерційний всеукраїнський фестиваль мистецтва фламенко «Українське фанданго».
Мета фестивалю:

• забезпечити територію для спілкування, знайомства та обміну досвідом фламенкістів України та інших країн
• привернути увагу громадськості до мистецтва фламенко в цілому

• У нас не буде зірок. На питання – «Хто маестрос вашого фестивалю?» відповідь є одна – «усі учасники». Всі учасники рівні. Показати свою крутість – почесно. Показати свою крутість над іншими – це не тут. До речі, таку точку зору я чесно озвучив «колегам по цеху» з Чехії, Німеччини та Іспанії, що присилали запит на участь у фестивалі. Вони в курсі.
• У нас не буде конкурсів/номінацій/змагань. Тут ніхто не буде ні з ким нічим мірятися. У спорті є переможці, а є ті, хто лишився «у хвості» - так от тут такого не буде.
• У нас не буде інтриг. Інтриг є достатньо у повсякденному житті та усіх соціальних спільнотах – і фламенко тут не виключення. Ми збираємо народ заради дружнього спілкування, а не заради косих поглядів. Якщо якісь артисти мають напружені стосунки, то цей фестиваль – ідеальна нагода їх покращити.
• У нас не буде домінування у будь-якому його прояві, зокрема стилістичному. Я впевнений адепт «фламенко пуро», але радо вітаю артистів «фламенко фьюжн», прихильників джазу та східних напрямків у фламенко тощо.
• У НАС НЕ БУДЕ НЕГАТИВУ.

Внутренний голос требует отписаться по фестивалю…А эмоций до сих пор столько, что теряюсь – что писать?! Ладно, попробую…

Фестиваль, на мой взгляд, удался. Сужу по отзывам участников и просто гостей, по личным впечатлениям и ощущениям, и по фразе, которой мы с Наташей встретили утро 4 июля: «Жааааалко, что все закончилось…» J Что касается недоработок – они, как всегда, есть – и немало, так что есть куда улучшаться J 

Після кожного семінару/майстер-класу викладатиму резюме. Щось забувається, щось треба ще раз освіжити в пам’яті – та й для себе корисно, ще раз переглянути матеріал. Цього разу – ритми булеріас (за мотивами уроку в «Авансцені», Харків, на запрошення Саши Варавіної). Система позначень – кожен біт (удар, рахунок) є або акцентований («Х») або ні («о»), згідно компасу.
УВАГА! Жодних посилань на конкретний підручник чи коронованого авторитета ви тут не знайдете, все нижчевикладене – результат власного аналізу багатьох джерел, уроків та спільного виконання з фламенкістами різних країн. Так що – не заморочуйтесь.
 

Майже рік тому я вперше виклав деякі тези стосовно аргентинського фольклорного танцю. Від того часу багато чого змінилося, в тому числі й на краще. Хочеться вірити, що проведені у Львові, Києві та Харкові уроки цьому сприяли. З одного боку, чакарера не танго – і немає сенсу робити кілька разів на тиждень заняття, щоб відточувати схему. З іншого – одного-двох семінарів недостатньо для того, щоб почати чакареру належним чином танцювати. Деякі моменти бажано відточувати, дещо забувається…

Оскільки, як нещодавно виявилося (і надзвичайно приємно було це почути!), мій журнал, а зокрема – аргентино-фольклорні статті, читає достатньо багато народу, - скористаюся тим і викладу наступну порцію коментарів. Рахуйте це внеплановим уроком J

Отже, почали.

Загальна хореографія.

Фіксуйте позу в кінці куплету (після giro y coronacion). Не треба добігаючи останній крок – тут же з вереском кидатися одне одному в обійми – це ж КОРОНАЦІЯ.

Якщо маєте проблеми зі швидкістю при переході з однієї фігури до іншої – використовуйте спрощений крок (тобто один довгий крок замість трьох рівномірних) – це дасть вам трошки фори.

Слідкуйте за тим, як виглядають ваші долоні, коли руки підняті. Уявіть, що щось тримаєте пальцями (не гирю!) – тоді й лікті не будуть напружені.

Сарандео.

Основна фігура руху на підлозі при виконанні сарандео – ромб (як у avance y retrocezo). Дівчата, якщо вже вирішили розвинути траєкторію руху – зважайте на партнера, не налітайте на нього з маніакальним блиском в очах, у нього має бути своя територія!

Техніка сарандео – різноманітна і має різну стилістику в різних країнах (Аргентина, Чілі, Мексика, Іспанія). Не перетворюйте аргентинське сарандео на циганщину – не зловживайте маханням спідницею в усі боки з максимальною швидкістю.

Сапатео.

Критерієм якісного сапатео НЕ Є гучність удару по підлозі! Іноді аж музики не чути, добре що танцюють на паркеті а не на залізному даху, наприклад…

Намагайтеся виконувати сапатео на найменшій площі – не варто розмахувати ногами в різні боки, це не кунг-фу все-таки.

Якщо руки за спиною не змушують вас горбитися – чудово, але в іншому випадку – заберіть їх звідти негайно!

Будьте обережні з положенням стопи «на боку» - повний перенос ваги на цю ногу загрожує травмою! Зважте на те, що професійні маламбістас мають достатньо гнучкі суглоби плюс трошки інше взуття плюс плюс плюс… Так що використовуйте це положення як проміжне – в сенсі, не навантажуйте цю ногу всією вагою.

Взагалі, вивчіть (для початку) zapateo basico – а далі можете з нього робити цілу купу цікавих варіацій! В Харкові дуже добре з цим побавилися J

Коронація.

Так, є варіант коронації, коли ніби обнімають однією рукою. Проте не перетворюйте це на борцовський захват з удушенням. Взагалі варіантів заключних поз у коронації багато – можете свій придумати, але деякі моменти лишаються незмінними, такі як фіксація (завмирання) пози, відсутній (або мінімальний) тілесний контакт і т.і.

Музичність.

Без розгляду музичної специфіки – чакарера неможлива. З аргентинцями по-іншому, вони з молоком матері отримують всі ті синкопи та поліритмію, це іншим треба до того поступово доходити. Що для них очевидне (тому й не роблять на тому наголос), для нас – треба проаналізувати. Музичний аналіз чакарери – або в наступному пості, або в найближчому семінарі (не знаю, що раніше буде).

Наразі ще раз повторю – чакарера трунка – ЦЕ НЕ ЧАКАРЕРА НА 6 КОМПАСІВ! Деяким авторам здалося би переглянути старі архіви своїх блогів, та підчистити викладені там тези – люди, вас же читають, то заберіть помилки минулого з ваших текстів!

Історія, походження, стилістика.

От іноді просто смішно стає. Як запустили колись тему – мовляв, чакарера народний танець грайливого характеру, - так народ з усією радістю і повівся. Взагалі, практика визначення жанру одним реченням – порочна. Що маємо в результаті? На мілонгах народ танцює танго з пафосними обличчями, як пускають чакареру – європейський оскал в пів-обличчя, надто театральне враження. Додайте трошки стриманості у вашу чакареру, до того ж розслабте м’язи обличчя – нехай посмішка буде не від вуха до вуха, зате щира і не натягнута. Та й не завжди чакарера грайлива, якщо вже на то пішло…

Ще одне – чакареру іноді описують як танець, що «розбавляє» або навіть «протиставляється» танго на мілонгах. Нащо – незрозуміло. Село проти міста, чи що? Втім, що ми маємо зараз – є танець «чакарера», а є танець «чакарера-на-мілонгах» (термінологія моя, в підручниках не шукайте!.. а то були прецеденти… J ). «Чакарера» все-таки парний танець, комунікація з іншими парами тут вторинна; навряд чи в оригінальній аутентичній чакарері виникає проблема «50 людей в ряд, як би то й мені впхнутися». «Чакарера-на-мілонгах» включає в себе орієнтацію на велику кількість народу, що танцює одночасно. Що поробиш – всім хочеться, а чакареру нечасто ставлять, так що все логічно і нормально J Але не слід нехтувати технікою виконання танцю в угоду бажанню «розважитися, потуситися, to have fun». Можна під “Chacarera del rancho” й на руках пройтися, і синхронно на голову стати – але це вже не чакарера буде, і відмазка «зате всі разом і весело» чакарери з того не зробить. Щоб відкинути зайві питання – кожен робить те, що йому подобається, це знов-таки персональна справа окремої людини. АЛЕ! Це вже питання термінології: або ви танцюєте технічно – і це чакарера, або ви дуркуєте всім колективом – але придумайте для того іншу назву, хоча би з поваги до аргентинської культури.

В наступному пості…

Аналіз музики чакарери, пояснення чакарери трунка, дещо з історії та походження чакарери.

Удачі!

Отже, 25-27 березня відбувся TANGO WEEKEND у Харкові. Втім, рух був не тільки у танго, а й у фламенко-спільноті. Як людина, що належить до обидвох тусовок – не можу не поділитися враженнями. :)

Загалом, для нас це були 2 чудесні дні відпочинку – другий раз у житті я у Харкові, і обидва рази лишається сонячно-позитивне враження від міста, людей, погоди. Нижче – хроніки танго-фламенко маніяків.

Субота, 26 березня – UNA DIA DE TANGO.

В першій годині прибули до міста, де нас зустріла Іра Кисіль, її гостинністю далі ми й користувалися на повну катушку – Іра, ти просто супер! :) О другій годині – були присутні на семінарі Віки Рибальченко. Надзвичайно енергійна і креативна людина, дуже сильний викладач і тангера, матеріал викладає цікаво, нешаблонно і весело. В третій – вели урок чакарери. Було весело, приємно і – не вистачало часу :) - люди «всмоктували» інформацію з неймовірною швидкістю! Сапатео – базові комбінації та варіації – після певної кількості спроб повторили ВСІ (навіть трохи захопилися - за цей час дівчата під Наталіним керівництвом "перегнали" хлопців щодо структури вступу і музичності - довелося наганяти) :)

Сьома година вечора – пенья фламенка, організатор Аня Боровська, місце проведення… - кафе «Улица танго» :) Фламенко-спільнота Харкова розширюється, і це радує, мистецтво завойовує маси! Окрім того, приємно було побачити друзів з інших міст – Костя Красноухов (Київ), Паша Косенко (Бердянськ), отже як завжди – гітар на всіх бракувало :).

Одинадцята вечора – ми на мілонзі, ді-джей – Вольдемар, музика в основному традиційно-класична, хороша підбірка. Знов знайомі обличчя – Львів, Ялта, Севастополь, Мінськ. О! Вадим Василенко – нарешті спілкуємося не в чаті. :)

Ми з Наталкою виступаємо – танцюємо чакареру під Мерседес Соса «Para cantar he nacido». Перша десять – зміняю Вольдемара за столиком ді-джея – і до кінця мілонги (шоста ранку) – знущаюся над народом. Треба сказати – за ніч кілька разів міняв характер музики – народ танцював, підлога порожньою не лишалася! Деякі цікаві моменти на мілонзі:
-          Купа бутербродів для ді-джея – ну хіба це не чудесно?
-          Реакція на вальси у виконанні Тамари Кастро – народ зацінив! До речі, це справді креольські вальси – і танцювати під них зручно як раз вальси у креольській (перуанській) манері.
-          Реакція Вадима на танду Дієго Ель Сігала. Він його упізнав! А, власне, чого від нього (Вадима) я ще міг чекати? J Для довідки: Ель Сігала – кантаор (співак) фламенко, але випустив альбом аргентинського танго (проте манера ж лишилася!)
-          Несподівано велика кількість читаців оцього самого журналу - дякую, люди, виходить, я не даремно стараюся!

Спати лягали в сьомій ранку, піднялися о дванадцятій – пили чай з Наталкою, Ірою та невтомним Доктором Юдіком.

Неділя, 27 березня – UNA DIA DE FLAMENCO.

В першій годині я провів майстер-клас з ритмів булерії на запрошення Саши Варавіної. Орієнтувалися на годину – урок розтягнувся майже на дві. Безцінною була допомога Кості Красноухова як кахоніста і пальмеро (для довідки: кахон – музичний інструмент у формі ящика, на якому сидять і в який стукають; пальмеро – виконавець пальмас, пальмас – ритмічний акомпанемент плесканням у долоні).

Сьома вечора – концерт фламенко у клубі «ТМІН». Гітара фламенко: я, Єгор Єсюнін, танець: Саша Варавіна, пальмас і кахон: Костя Красноухов. Атмосфера камерно-душевна, настрій – піднесений. Звучали: мартинете, петенера, гуахіра, солеарес, фанданго, румба, таранта, сігірійа, караколес, нана.

Фінал – легка вечеря в ресторані «Тьорка», неквапна подорож машиною до Києва (домчали за 4.5 години), трохи квадратні очі і – захоплення Костіним мистецтвом як водія.
Стосовно TANGO WEEKEND'a - чи був це фестиваль? ТАК! Фестиваль створюється не кількістю чужоземних імен, а організацією та загальним настроєм. Так от - настрій був фестивальний на всі 200%.

Вже їдучи поїздом з Києва до Львова, зітхнули – ДОБРЕ, АЛЕ МАЛО!!! Стільки радості від старих і нових знайомих, стільки позитиву отримуєш не часто.

Сьогодні повернулися з Києва – проводили майстер-класи з аргентинських фольклорних танців, 3 півторигодинних уроки – чакарера, північне маламбо та самба.
Ще раз дякуємо Ані Лаврус за запрошення - сподіваюсь, люди були так само задоволені як і ми :)
Ну а тепер резюме.

Стосовно чакарери – по суті, ми повторили листопадове заняття для тих, хто минулого разу не встиг. Резюме я вже викладав в ЖЖ, можна почитати тут.

Маламбо – тут цікавіше.

1. Північне маламбо танцюють в чоботах, загалом чітко проглядаються корені фламенко. Проте якщо порівнювати з фламенко – існує рід відмінностей у виконанні. В маламбо немає брасео – техніки рук. Натомість у маламбо стопа використовується у додатковий спосіб – я маю на увазі кроки та удари ребром стопи, чого у фламенко не спостерігається. Положення торса у маламбо – жорстке, нагадує ірландський ріл.
2. Стосовно кинутої кимось ідеї, мовляв, «у сапатео чоловіки стрибають». Є кілька рухів, що дійсно починаються зі стрибка. Проте, основою маламбо не є стрибок, скоріше – крокування.
3. Музичний акомпанемент. Основний «оркестр», що акомпанує маламбістас, - гітара і бомбо (великий барабан). В маламбо не співають, ритм простий – швидкий 3-дольний (той самий компас, що у гітари в чакарері). Граються в основному 3 акорди (простіше нема куди). Як приклад: F – G – C – C. Ближче до кінця музика пришвидшується. Оскільки сам акомпанемент простий, часто на початку гітаристи виконують якесь невеличке соло, іноді навіть коротеньку мілонгу.
4. Виконавець маламбо починає з кількох вступних кроків (escobillada), послідовності фігур і завершальних кроків. Коли танцюють кілька маламбістас – кожен «пропонує» фігуру для повторення, наступний танцюр має її відтворити і запропонувати свою і т.д.
5. Все вищесказане стосується північного маламбо. Відносно південного – це окрема тема, оскільки танці дуже різні. Так що – незабаром відповідні семінари, і – резюме тут, в ЖЖ.

Самба (zamba)

1. Самба прийшла до Аргентини з Перу та Чілі, де й досить існують її певні варіації. Спочатку самба була танцем аристократії, і набула поширення серед загальних мас пізніше. Через те, а також через інтимний характер самби (та й через не дуже просту хореографію) – її не часто танцюють на мілонгах «стінка на стінку».
2. Хустинка. В самбі хустинка – це продовження руки. Рухи хустинкою не мають чіткого структурування, втім, існують деякі загальні рухи – тріумф, поцілунок, обійми і т.і. Слід зауважити, що танцюючи під пісню певного змісту, - бажано, щоб рухи зустинкою «відповідали» змісту і хатакрету слів. Наприклад, не дуже доречно буде переможно махати хустинкою над головою, якщо в пісні якраз ідеться про розбите серце. Загалом, не варто перенасичувати танець маханням хустинкою, стриманість (як і в чакарері) дає свої переваги. Тримається хустинка між трома середніми пальцями правої руки, великий палець та мізинець не використовуються.
3. Колір хустинки. В печний період було прийнято використовувати національні аргенинські кольори (білий і блакитний), але мусимо пам’ятати про неаргентинське походження самби! Так що колір хустинки підбирається в тон костюму, в показових виступах – під характер постановки і т.і. Взагалі-то, коли я спитав свою вчительку «Від чого залежить колір хустинки в самбі?» - отримав у відповідь «Від того, яку хустинку я не забула сьогодні прихопити».
4. Сапатео. Перед останньою медіа-вуелтою чоловік виконує кілька ударів ногами по підлозі – таке собі акцентування в танці. Проте це не є сапатео в повному розумінні, так що всякі маламбо-фігури тут недоречні.
5. «Рыбку – на место!» (с) Наталя) Як і в чакарері, в самбі є два куплети, хореографія в яких повторюється. Як і в чакарері, після першого куплету – чоловік не кидає даму посеред підлоги, проте відводить її на місце і повертається на своє, заднім кроком, а не демонструючи дамі свою гарну дупу.
6. В самбі, як і в чакарері, можна виділити 2 ритмічні лінії:

ХоХоХо

ХооХоо

На відміну від чакарери, крок танцорів орієнтований на другу (ХооХоо) лінію.

7. На прохання учасників семінару, хореографія самби:

Vuelta entera (партнери сходяться і міняють напрямок) – 8 compases

Arresto (партнери розходяться) – 4 compases

Media vuelta (партнери сходяться і міняють напрямок) – 4 compases

Arresto doble (партнери розходяться) – 8 compases

Media vuelta (партнери сходяться і міняють напрямок) – 4 compases

Arresto (партнери розходяться) – 4 compases

Media vuelta y coronacion – 4 compases

Рік тому народилася ідея фестивалю «Fandango de Ucrania». 27 січня 2010 року в цьому ЖЖ можна побачити перший запис на цю тему. Пройшов рік, фестиваль відбувся – і, здається, не тільки сподобався народу, але й досягнув своєї мети. Отже, цього року влітку – «Fandango de Ucrania-2011»! Скорше за все, в липні, втім, слідкуйте за анонсами… Цього літа взагалі програма, здається, буде насичена…

А поки що хочу викласти основні тези щодо формату та призначення фестивалю – ці речі лишатимуться незмінними незалежно від кількості учасників та тривалості самого заходу.

Отже, по-перше. Фестиваль – некомерційний. Мета його – не заробити гроші, а створити простір для спілкування всієї української спільноти протягом кількох днів. Спілкуватися, обмінюватися досвідом, імпровізувати разом, та навіть просто пройтися вулицями Львова і раптом побачити обличчя, що цілий рік тільки у Фейсбуку зустрічав… ;)

Далі – майстер-класи. Якщо хтось хоче дати уроки з певної тематики – чудово. Вчитель виставляє ціну, ми сприяємо щодо місця проведення.

Концерти. Фламенко – видовищне мистецтво, тому концертні виступи завжди були, є і будуть. Крім того – це хороший метод популяризації. Оскільки для мене основою фламенко є пеньї – я дивлюся на концерти трохи з іншого боку: іншим людям теж хочеться побачити фламенко – тож давайте їм його покажемо.

Пеньї. Завалитися в кафе після концерту – і грати, танцювати, співати та спілкуватися – ось де сіль!!! Згадайте – як було чудово в «Лівому березі»! Ось тут кожна людина розкриється – не за сценарієм, а від душі – тому ВСІ НА ПЕНЬЮ! :)

Ми не включатимемо комерційні програми до складу фестивалю. Є багато артистів, яких би я з задоволенням запросив на гастролі до Львова, у яких би повчився, проте організація такого роду заходів – окремо. Не хочу, щоб про «Українське фанданго» коли-небудь сказали: «…не поїхав, бо задорого…». Сюди приїжджають - і спілкуються на рівних.

Якщо матиме місце спонсорська допомога – її, можливо, буде витрачено на оплату дороги, або оренду місця для майстер-класів… «Українське фанданго» - ЦЕ ФЛАМЕНКО ТУСОВКА, а не бізнес-проект!

І ще одне. Звертаючись до всіх – і ні до кого конкретно. Тут нема місця негативу. Сюди приїжджають всі, хто любить фламенко, – незалежно від стосунків між школами, і всі є бажаними гостями.

Отже, лишилося півроку! Готуйтеся, резервуйте час, готуйте виступи, костюми, накопичуйте дуенде – і влітку побачимось!!!

BIENVENIDOS!!!

Відіспавшись після Ремоліно – вирішив теж відписатися :)

Саші та Глібу – подяка і респект! Було дійсно дуже добре, весь тиждень не полишало відчуття свята :)

Радий був знов побачити знайомі обличчя, і познайомитися з новими маніяками від танго.

За музику – особливий респект Омеру Байрактару, все було на висоті – і танго-підбірки, і «самбові» кортіни (була ідея вхопити скатертинки з 2 столів і станцювати самбу, проте надто коротенький уривочок грав ;) ), і за чакарери (особливо за «Chacarera del Rancho» від Los Nocheros, що своїм додатковим маламбовим вступом надурили майже всіх – народ ломанувся танцювати на півкуплета раніше ніж треба ;) )

Одне погано – швидко закінчилося… Ну що ж – до наступного року!